Armenküche

In der Ukraine herrscht seit über 20 Jahren große Armut bei vielen Menschen. Vor allem Rentner und alleinstehende alte Menschen sind betroffen; die Durchschnittsrente beträgt auch heute nicht mehr als 70 Euro im Monat. Deshalb...

Begegnung und Austausch

Stabile Brücken der Verständigung bauen - das gemeinsame Haus Europa mitgestalten Bildung, Kultur und Begegnung waren von Anfang an vorrangige Ziele des Partnerschaftsvereins. Deshalb gründeten wir 1995 zusammen mit dem Charkiwer Klub der Freunde Nürnbergs das...

Das Kinderförderzentrum

Das Kinderförderzentrum vom „Sozialen Hilfsdienst": Spielen und Lernen fürs Leben Seit 2009 unterstützen wir das Kinderförderzentrum des Wohltätigkeitsfonds „Sozialer Hilfsdienst". Dort wird sehr kompetent Hilfe für bedürftige Kinder geleistet. So können im Kinderförderzentrum ca. 200 Kinder-...

Das Nürnberger Haus

Das Nürnberger Haus ist ein Stück Nürnberg, mitten im ukrainischen Charkiw. Es dient als eine zuverlässige Kontakt- und Informationsbörse. Mit seinen kulturellen und sprachlichen Angeboten will das Haus ein positiv besetztes Deutschlandbild vermitteln.Die Einrichtung wurde...

Flüchtlingshilfe

Die Stadt und das Gebiet Charkiw grenzen an die Zone des bewaffneten Konflikts im Osten der Ukraine. Sie nehmen den zahlenmäßig größten Flüchtlingsstrom auf. Ca. 160.000 Binnenflüchtlinge sind im Charkiwer Gebiet registriert, davon ca. 85.000...

Kultur

Kultur und Begegnung waren von Anfang an vorrangige Ziele des Partnerschaftsvereins. Eingedenk der Schrecken des 2. Weltkrieges und der großen Kluft danach sollten so stabile Brücken der Verständigung gebaut werden, um das gemeinsame Haus Europa...

Armenküche

In der Ukraine herrscht seit...

Begegnung und Austausch

Stabile Brücken der Verständ...

Das Kinderförderzentrum

Das Kinderförderzentrum vom ...

Das Nürnberger Haus

Das Nürnberger Haus ist ein ...

Flüchtlingshilfe

Die Stadt und das Gebiet Cha...

Kultur

Kultur und Begegnung waren v...

Newsletter

Überprüfen Sie bitte Ihren Spam-Ordner und Papierkorb Ihres Email-Programms.

Ukraine Tagebuch

„Was willst du denn in der Ukraine? Da herrscht doch Krieg?!“ Fragen wie diese wurden mir in der letzten Zeit viel zu oft gestellt. Die Bilder vom Euromaidan 2013/14 hängen wohl immer noch in den Köpfen der Menschen fest. Aber ja? Was treibt 10 nürnberger Schüler in die Ukraine, obwohl sie nicht mal diese Sprache lernen? Mit dem Partnscherschaftsverein Charkiw-Nürnberg bereisten wir das Land um Lviv, Kiew und Charkiw zu erkunden. Aber viel wichtiger als nur diese Städte waren für uns die Menschen, die wir auf der Reise kennenlernten und wiedersahen. Westukrainer, die schnell von Fremden zu Freunden wurden, und Ostukrainer, die wir schon von ihrem Besuch in Deutschland kannten.

«Навіщо ти їдеш в Україну? Там зараз війна?» Ці питання задавали мені останнім часом занадто часто. Картини подій на Євромайдані 2013/14 років все ще залишаються в нашій пам'яті. Але так. Що роблять 10 учнів з Нюрнберга в Україні, хоча вони не вчили українську мову? З партнерською організацією "Нюрнберг-Харків" ми подорожували по країні, щоб відкрити для себе Львів, Київ та Харків. Але набагато важливішими, ніж просто міста, були для нас люди, з якими ми познайомились під час подорожі та друзі, яких ми знову зустріли. Це були підлітки з західної України, які надзвичайно швидко з чужих стали друзями та зі східної України, яких ми вже знали з їхньої подорожі до Німеччини.


Als meine Verwandte und Freunde erfahren haben, dass Lemberger und Nuernberger Schüler nach Charkiw kommen, waren sie positiv überrascht. Denn man hat nicht jeden Tag die Möglichkeit, solche Gäste bei sich zu haben.  Einige meine Freunde wurden sogar etwas neidisch, aber im positiven Sinne, sie freuten sich fuer mich. Meine Schwester machte sich aber Sorgen um mich. Am Anfang waren wir sehr aufgeregt und machten uns Sorgen, ob den Lemberger und Nürnberger Schülern Charkiw nicht gefällt. Ich denke, ich war nicht die einzige, die Angst hatte, alle deutschen Begriffe zu vergessen und nichts mehr auf Deutsch sagen zu können. Aber alle haben mich beruhigt und meinten, ich kann Deutsch sprechen und ich habe versucht, mir nicht zu viele Gedanken darüber zu machen.  Außerdem war ich sehr froh darüber, dass wir unsere deutschen Freunde, bei denen wir im November 2015 zu Besuch waren, wiedersehen würden. Und ich hoffte, dass das Seminar nicht nur viel Neues für uns parat haben wird, sondern auch unsere Freundschaft stärkt.

Дізнавшись про цю чудову новину про приїзд німецьких та львівських школярів, мої родичі та друзі були приємно вражені, бо не кожен день є така нагода приймати в себе таких гостей. Деякі мої друзі навіть трохи заздрили, але у гарному (хорошому) сенсі, а моя сестра чомусь хвилювалась за мене. Спочатку ми звісно хвилювалися через те, що німецьким та львівським школярам Харків може чимось не сподобатись. Не думаю, що я одна боялась забути усі слова, що я знаю з німецькою мови, і просто не зможу щось сказати та розповісти. Але мені казали, що я зможу і я намагалась не нервувати через це. Також я була дуже рада, бо я знову побачу своїх німецьких друзів, в яких ми були у листопаді 2015 року. А семінар, в якому ми всі беремо участь, повинен не тільки показати та розповісти щось нове, але й зміцнити наші дружні зв'язки.


Am Anfang war ich sehr aufgeregt und konnte es mir nicht so recht vorstellen, wie es sein würde, wenn man mit einem Menschen unter einem Dach lebt, der eine andere Sprache spricht. Aber ich machte mir umsonst Sorgen, es war gar nicht so schwer. Denn mein Gast ist ein sehr interessanter und warmherziger Junge. Es war mir sehr wichtig ihm zu zeigen, wie wir Ukrainer wirklich sind, denn in den Medien werden wir oft falsch dargestellt. Viele Stereotypen über uns Ukrainer stimmen überhaupt nicht. Viele diese Stereotypen werden durch die Medien verbreitet, man sollte einfach nicht alles glauben, was im Internet und im Fernsehen zu lesen und zu sehen gibt. Ich wollte außerdem meinem Gast die ukrainische Küche zeigen und von unseren Festen erzählen.

Звісно, спочатку я трохи хвилювався та навіть не уявляв, як це жити під одним дахом із людиною яка спілкується тільки на іншій мові, але це були тільки зайві сумніви бо у всьому цьому нема нічого страшного, тобто німецький школяр дуже добрий та цікавий. Та звісно я хотів того, щоб він дізнався про те які ми українці насправді люди бо у новинах зараз кажуть дуже багато брехні. Бо багато їх стереотипів про українців не є дійсними. Усі наші стереотипи вони йдуть від засобів масової інформації та тому ми не мусимо вірити всьому, що пишуть у інтернеті та кажуть на телебаченні. Також я хотів розповісти йому про українську їжу наші народні свята та інше.


Obwohl es für mich supertoll war, dass ich an diesem Projekt teilnehme, fanden es die anderen gar nicht interessant. Meine Freunde haben gesagt, dass es gar nicht toll sei, während der Ferien verschiedene Projekte zu machen. Meine Eltern hatten ein bisschen Angst, dass ich nach Charkiw fahren werde, da es nicht sehr weit von Russland ist. Aber ich wusste schon sehr schnell, dass eine solche Reise, also die ganzen Projekte, viel Spaß machen und es eine sehr gute Möglichkeit ist, mich selbst zu entwickeln.

Zuerst hatte ich ein bisschen Angst, was wir zu den deutschen Schülern sagen sollten, wie werden wir es sagen, ich war nicht sicher, ob sie überhaupt mit uns sprechen wollen. Und dann traf ich sie beim Flughafen und sie waren alle so nett, dass ich verstand, dass es sicher sehr lustig wird und dass wir alle Freunde werden könnten. Es war ziemlich komisch als jeder seinen Namen sagte. Wir verstanden gar nicht, wie diese Namen richtig lauten sollen. Das war der Anfang von unserem tollen unvergesslichen Abenteuer.

Lemberg ist eine der kulturellen Hauptstädte der Ukraine und deshalb wollten wir unseren neuen Freunden so viel zeigen. Wir haben viele Kirchen und unser Opernhaus besucht, Sehenswürdigkeiten besichtigt und den Rathausturm bestiegen. Aber für uns war es sehr wichtig, den deutschen Jugendlichen unsere Atmosphäre in der Stadt mit Straßenmusikern, Bildern und Gedichten, die auf den Häusern stehen, zu zeigen. Leider war das Wetter nicht besonders gut, aber wir hoffen, dass wir noch die Möglichkeit haben werden, zusammen durch unsere Stadt spazieren zu gehen. Es war sehr interessant, die Stadtrundfahrt vorzubereiten, denn ich habe auch selbst sehr viel über meine Stadt erfahren. Es macht mir auch viel Spaß, unsere Lieblingsplätze zu zeigen und sich einfach im Café zu unterhalten.

Хоча я одразу була неймовірно рада тому, що можу брати участь у цьому проекті, більшість моїх знайомих не цікавились цим взагалі. Мої друзі часто казали, що це буде не весело робити різні проекти під час канікул, а батьки трохи боялися, що я маю їхати у Харків, бо це зовсім недалеко від Росії. Але попри це все я завжди знала, що це принесе мені багато задоволення, і це дуже гарна можливість для саморозвитку.

Спочатку я трохи хвилювалася, що і як я буду казати німецьким учням і чи вони взагалі будуть зі мною спілкуватися. Але згодом я зустріла їх в аеропорту і вони були настільки милі, що я зрозуміла, що це буде надзвичайно весело і ми зможемо стати справжніми друзями. Це було дуже весело, коли кожен називав своє ім’я, бо ми взагалі не розуміли, як вони мають звучати. Але це був початок нашої незабутньої пригоди.

Львів – культурна столиця України і тому ми хотіли показати багато всього нашим новим друзям. Ми відвідали церкви, оперний театр, оглянули визначні місця та ратушу. Але для нас було дуже важливим показати німецькій молоді нашу атмосферу у місті з гучними вуличними музикантами та безліччю картинок та віршів на будинках. На жаль, погода була не дуже хорошою, але ми сподіваємося, що в нас ще буде можливість разом проводити час у Львові. Для нас усіх було дуже цікаво готувати екскурсію по місту, бо я й сама дізналась багато деталей, які не помічала в повсякденному житті. Мені надзвичайно сподобалось показувати наші улюблені місця та просто розмовляти у кафе.


Auf uns wirkte der Großteil der Gebäude in Lemberg antik und schön. Trotz des baulichen Verfalls hat die Stadt ihren eigenen Charme

der sich nicht nur in den architektonischen Aspekten sondern auch in der Lebensweise und Mentalität der dort ansässigen Menschen widerspiegelt. Auffällig waren die vielen sehr prunkvoll gestalteten Kirchen. Gottesdienste waren stets voll und es hingen so gut wie überall Bilder von den heiligen drei Aposteln. Dies hat uns zunächst sehr überrascht da wir anfangs dachten das die Ukraine kein besonders religiöses ist Land ist. Vermutlich lag dies daran, dass wir bis heute Osteuropäische Länder mit dem Kommunismus aus der Sowjetunion verbinden der Religion ja ablehnte. Die Menschen und vor allem die Lemberger Schüler wirkten sehr offen und haben auf uns einen sehr guten Eindruck gemacht. Der Mythos dass die in der Westukraine ansässigen Menschen eine sehr stark proukrainische Einstellung haben hat sich nur bedingt bewahrheitet. Der Großteil der Lemberger konnte fließend russisch und hat sich gut mit dortigen Russen verstanden war aber strikt gegen Putin. Was uns überrascht hat war das auf offener Straße Klopapier mit Wladimir Putins Gesicht darauf verkauft wurde.

Zusammenfassend ist Lemberg eine sehr schöne Stadt, die Menschen sind sehr offen sind sich aber trotzdem ihren Wurzeln bewusst und stolz darauf.

Більшість будівель у Львові здавалися нам античними та загадковими. Хоча деякі будинки дійсно зруйновані, місто має свій власний шарм, який знаходить своє відображення не тільки в архітектурних аспектах, а й у способі життя і менталітеті людей. Вражаючою була кількість гарно оформлених церков. Під час літургії церкви були заповнені. Це нас дуже здивувало тому, що ми спочатку думали, що Україна не є релігійною державою. Імовірно, це сталося через те, що ми асоціюємо сьогодні країни Східної Європи з комунізмом Радянського Союзу, який абсолютно відхиляв релігію. Люди і особливо учні зі Львова здавалися дуже відкритими і справили хороше враження на нас. Стереотип про те, що мешканці Західної України мають дуже сильну націоналістичну установку матеріалізувався лише частково. Більша частина львів’ян вільно розмовляє російською, але рішуче настроєна проти Путіна. Ми були здивовані, коли побачили туалетний папір з його зображенням. Можна підсумувати, що Львів є дуже гарним містом, люди відкриті і до цього, пам’ятають про своє минуле і пишаються ним.


Kyiv ist die Hauptstadt der Ukraine und für alle war es interessant, etwas über diese Stadt zu erfahren. Wir haben Sophienkathedrale, Michaelskloster, Andreashügel besucht. Obwohl ich, die Ukrainerin, schon oft in Kyiv war, beeindruckt mich immer die Größe von dieser Stadt. In Kyiv ist alles ein bisschen anders als in Lviv. Erstens, es gibt Unterschiede in der Sprache. In Kyiv sprechen fast alle Leute Russisch. Zweitens, es gibt Unterschiede in Architektur. In Kyiv sind alle Gebäude viel größer und es sieht so aus, als ob diese Gebäude die Menschen beherrschen wollen. Wir haben auch dazu mit den Leuten aus der Nichtregierungsorganisation "Chesno" über die Korruption in der Ukraine gesprochen und darüber, wie man heutige Situation ändert. Für mich war es sehr wichtig, dass wir begonnen haben, zusammen zu kommunizieren. Mit deutschen Jugendlichen fühle ich mich auch so wohl, wie mit den ukrainischen. Wir haben schon so viel über einanderen erfahren. Es war sehr lustig, wenn Deutsche versuchten, ukrainische Wörter zu sagen. Dazu war es komisch, wenn wir etwas erklären wollten und keine Wörter wussten.

Київ – столиця України і кожному з нас було цікаво про неї щось дізнатися. Ми відвідали Софійський собор, костел Святого Миколая, Андріївську церкву. Хоча я – українка, я не один раз була в Києві, мене все ще кожного разу вражають його розміри. У Києві все трохи інакше ніж у Львові. Найперше, це різниця у мові – тут майже всі розмовляють російською. По-друге, відрізняється архітектура: у Києві усі будинки набагато більші і здається, що вони хочуть підкорити людей. Ми також поспілкувалися з організацією «Чесно» про корупцію в Україні і про те як вони з цим боряться. Для мене було дуже важливим, що ми все більше і більше спілкувалися з друзями з Німеччини, з ними я почувала себе так само вільно, як і з українцями. Ми дізналися дуже багато один про одного. Це було дійсно весело, коли німці намагалися вивчити українські слова, а ми вчилися пояснювати кожну дрібничку німецькою.


Die letzte Stadt, die wir besuchen, ist Kharkiv. Der erste angenehme Eindruck war schon am Bahnhof. Wir haben so viele positive und nette Jugendliche kennen gelernt und Deutsche haben alte Freunde getroffen. Das erste, das ins Auge gefallen ist, sind die Gebäude, die sich sehr von den Gebäuden in Lemberg und Kyiv unterscheiden. Wir haben Sehenswürdigkeiten besichtigt und es war sehr interessant, mit unseren Gleichaltrigen aus Kharkiv zu sprechen. Ich verstand, dass Jugendliche aus Nürnberg, Lemberg und Kharkiv sehr ähnlich sind. Es war für mich ziemlich egal, welche Sprache benutzen wir und störte mich gar nicht daran, Spaß zusammen zu haben.

Останнім містом, яке ми відвідали, є Харків. Перше приємне враження було вже на вокзалі: ми познайомилися з багатьма позитивними та милими підлітками, а німці зустрілися зі своїми друзями. Перше, що я помітила, що всі споруди надзвичайно відрізняються від львівських та київських. Ми відвідали багато визначних місць, і було дуже цікаво спілкуватися з однолітками з іншого міста. Я зрозуміла, що всі ми, як підлітки з Нюрнберга, так і зі Львова та Харкова, всі надзвичайно схожі. Мені було все рівно, якою мовою ми розмовляємо, і це зовсім не заважало мені насолоджуватись спілкуванням.


Unsere Stadt Charkiw ist sehr geschichtsträchtig und hat auch eine reiche Kultur. Wir wollten den Gaesten die interessante Architektur in unserer Stadt zeigen, die vielen Haeuser und Denkmaeler, die schoenen Strassen. Ausserdem denke ich, dass fuer die deutschen und Lemberger Schueler es interessant sein koennte, das Leben in der Ostukraine kennenzulernen, unsere Traditionen, wie wir leben und was wir essen. Das alles wollten wir zeigen.

Наше місто багате на історію та культуру. Можна провести наших гостей по місту та показати найвидатніші його пам'ятки: будівлі, вулиці, пам'ятники. Також ми вважаємо, що німецьким та львівським школярам було б цікаво пізнати життя східної України, наші традиції, подивитись, як ми живимо, що ми їмо та ін. Тому ми хочемо показати Харків нашим гостям.


 „Charkiw? So eine hässliche Stadt“, erzählte uns ein ukrainischer Mann am Bahnhof von Lviv. Damit war er aber kein Einzelfall, oft bekamen wir gesagt, dass wir lieber keine zu großen Erwartungen an Charkiw haben sollten.  Doch trotzdem war meine Freude – allein wegen meiner Gastschülerin – rießig. Aber ja, die Menschen hatten recht: Charkiw ist anders als Kiew oder Lviv. Dennnoch würde ich es auf keinen Fall als hässlich beschreiben.  Dank meiner Gastschülerin hatte ich die Chance, Charkiw mit anderen Augen zu sehen. Auf den 2. Blick entdeckt man überall Straßenkunst, kreative Menschen und besondere Plätze.

 Während des Seminars im „Nürnberger Haus“ in Charkiw setzte unsere nun bunt gemischte Gruppe aus Deutschen, West- und Ostukrainern mit grundlegenden Fragen über Vorurteile und Stereotypen auseinander. Die Diskusionen regten uns nicht nur zum Nachdenken an, sondern ließen uns auch unsere eigenen Meinungen überdenken und manchmal sogar ändern. 

Wenn wir nun nach Hause fahren, werden wir wohl mehr als nur Klamotten im Gepäck haben. Abgebaute Vorurteile über die militärische Lage der Ukraine, aber auch lustige Geschichten und schöne Erinnerungen warten zu Hause darauf, erzählt zu werden.

«Харків? Це жахливе місто», -  так розповідав чоловік на вокзалі у Львові. Він був не єдиним. Нам неодноразово розказували, щоб ми не очікували чогось великого від Харкова. Проте моя радість була велетенською, щонайменше через зустріч з дівчиною, яку я приймала у Німеччині. Але так, люди були праві. Харків зовсім не схожий на Львів та Київ, але я ніколи не могла його назвати жахливим. Моя подруга допомогла мені побачити місто з іншої сторони. Я відкрила для себе вуличне мистецтво, креативних людей та особливі місця. Під час семінарів у Домі Нюрнберга наша змішана група з німців та підлітків з західної та східної України обговорювала важливі питання про стереотипи та забобони. Дискусії надають нам не тільки їжу для роздумів, але й надихають переглянути свою власну думку, а іноді навіть змінити.

Коли ми «завтра» поїдемо додому, то повеземо з собою ймовірно, більше, ніж просто одяг в своєму багажі. Ми зруйнували стереотипи про воєнну ситуацію в Україні.  Але, крім цього, веселі історії і шикарні спогади чекають на те, щоб їх розказали вдома.

bigmir)net TOP 100